Вузлики напам'ять

Впровадження в роботу вчителя початкових класів здоров’язбережувальних технологій

 Без здоров’я і мудрість незавидна, і мистецтво бліде, і сила в’яне, і багатство без користі, і слово без сили.

Герофіл

Питання збереження і зміцнення здоров'я дітей знайшло відображення в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, в якій відзначено, що «пріоритетним завданням системи освіти є навчання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищої цінності» [1]. У Конституції України, «Основах законодавства України про охорону здоров’я», програмі «Діти України», наголошується на необхідності збереження та зміцнення здоров’я дітей та молоді. В новому Державному стандарті початкової загальної освіти наголошується на формування здоров’язбережувальної компетентності – здатності учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупності здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей. Результати наукових досліджень свідчать про те, що сформована в попередні роки тенденція погіршення стану здоров'я школярів набрала стійкого характеру. Однією з причин цього є спосіб життя сімей, де сьогодні виховуються діти. У більшості родин можна виявити так звані чинники ризику: хронічні інфекційні захворювання, незбалансоване харчування, низька фізична активність, паління, зловживання алкоголем, наркотиками і т.д. При цьому часто в сім'ї присутні не один, а поєднання декількох факторів. Вражає стрімкість, з якою наростають кризові явища в цій сфері життя. Погіршення стану здоров'я дітей молодшого шкільного віку стало і медичною, і серйозною педагогічною проблемою.

Загальним недоліком більшості існуючих систем навчання дітей «здорового способу життя» є те, що дитина розглядається виключно як об'єкт для навчання, як «порожню посудину», яку потрібно наповнити «правильними» знаннями про здоров'я, прищепити їй корисні навички. Такий підхід неприйнятний, адже в сучасних умовах  навчання має особистісно – орієнтовний характер і діяльнісний підхід.

Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі їх типи:

·        здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування,навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;

·        оздоровчі -   технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення  фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я:фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;

·        технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок, профілактика травматизму ;

·        виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистих якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я, як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

Знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога.

Класифікація здоров’язбережувальних технологій у початковий школі[3]

Види оздоровчих технологій

Інноваційні гімнастики:	Профілактично-лікувальні	Терапевтичного спрямування
Терапії: Футбол-,художня, дихальна,звукова, імунна, масаж, гідроаеробіка, психогімнастика (вправи,ігри, етюди, пантоміми, анімації, таетралізація).	Фітотерапія (чаї, коктейлі, фітомішечкі), ароматерапія (ароматизація приміщення), вітамінотерапія (вітамінізація страв)	Арт-, піскова-, казко-, сміхо-, кольоро-, музико-, лялько-, ігрова та танцювальна терапія, релаксація.

Засадами практики, які надають можливість використання вищезазначених здоров’язбережувальних технологій, є перш за все уроки фізичного виховання, основ здоров’я, інші види уроків; фізкультурно-оздоровчі заходи (динамічні паузи, физкультхвилинки); позакласна робота (години спілкування, тренінги, походи та ін.); позашкільні закладі (спортивні секції, відвідування басейну, гуртки художньої самодіяльності, різні види танців тощо); дозвіллєва сфера (свята, розваги тощо); спеціально організовані оздоровчі заходи та процедури, до змісту яких включено інформацію про здоровий спосіб життя, що призведе до сформованості культу здоров’я, потреби у здоровому способу житті і культури здоров’я як основи життя і людського щастя.

Отже, використання виховних можливостей будь-якого уроку у пропаганді здоров’язберігаючих технологій надзвичайно широкий. Важливими завданнями здоров’язберігаючих технологій є:

• рухова активність дітей і молоді;

• максимальне використання природи, мистецтва для духовного, емоційного розвитку учнів;

• створення позитивного мікроклімату в колективі навчального закладу;

• використання можливостей класної, позакласної та позашкільної роботи у початковій ланці школи;

• підвищення педагогічної культури батьків засобами педагогічної пропаганди;

Необхідною ознакою навчально-виховного процесу сучасної української школи повинно бути те, що він оберігає здоров’я, зміцнює його, спрямовує на розвиток, навчання і виховання, та має лікувально-профілактичний вплив на фізичний, психічний, інтелектуальний і емоційний стан дитини, забезпечуючи формування гармонійно розвиненої особистості.

З огляду на все вищезазначене можна зробити висновок: щоб усунути негативні фактори та покращити стан здоров’я учнів треба в системі і одночасно впроваджувати в навчально-виховний процес здоров’язберігаючі, оздоровчі технології та технології виховання культури здоров’я.[3]

Саме тому пропоную  систему впровадження здоров’язберігаючих технологій у процес навчання молодших школярів, яка вже апробована і здатна покращити сьогоденні результати стану здоров’я дітей.

Ця система представляє собою взаємозв’язок трьох підсистем, які доповнюючи одна одну, сприяють створенню необхідних умов для формування особистості учня, його фізичному та психічному розвитку, тим самим позитивно впливаючи на здоров’я. Рис.1

Під здоров'язберігаючими освітніми технологіями в широкому розумінні цьо­го слова необхідно вважати всі педагогічні техно­логії, які не шкодять здоров'ю учнів, створюють їм безпечні умови для перебування, навчання й праці в школі, а також забезпечують:

·        сприятливі умови для навчання дитини (від­сутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання й виховання);

·        оптимальну організацію навчального проце­су (відповідно до вікових, статевих, індивідуаль­них особливостей і гігієнічних норм);

·        повноцінний і раціонально організований ре­жим навчання. [6]

Перед тим  як впроваджувати педагогічні технології , спочатку треба їх вивчити, проаналізувати та апробувати. Проведена робота дозволила визначити роль педагогічних технологій як відносно функції здоров’язбереження, так і відносно самого процесу навчання.[2]

Навчальна діяльність - основний вид діяльності в освітньому закладі, в даному разі у школі. Це цілісний, багатофункціональний процес, результативність якого залежить від його компонентів: мотиваційного, змістовного, процесуального. Саме від цих компонентів залежить і здоров’язберігаючий аспект навчання.

Звідси можна висунути таку гіпотезу: якщо підвищити мотивацію, удосконалити змістовний компонент відповідно до вікових, індивідуальних особливостей учнів та активізувати процес навчання, то можна створити необхідні умови для збереження здоров’я учнів, і  підвищити ефективність навчання.

Для доведення цієї гіпотези і з метою підвищення мотивації, впроваджую в урок (на різних його етапах) ігрові технології. Ігрова діяльність цілком відповідає віковим особливостям молодших школярів, процес навчання для них стає цікавим, зрозумілим і не викликає стресів, а значить, матеріал уроку засвоюється краще. Крім того під час ігор діти рухаються, що допомагає вирішити проблему гіподинамії школярів..

Для реалізації індивідуального підходу до навчання, принципів посильності і доступності, які напряму пов’язанi з підвищенням якості освіти, впроваджую технологію диференційованого навчання. Це дозволяє знизити навчальне навантаження, уникнути стресів та підвищити рівень успішності учнів.     

Виходячи з вищезазначеного можна сміливо стверджувати, що технології рівнево-диференційованого навчання, ігрові технології, технології особистісто-орієнтованого навчання виконують здоров’язбережувальну функцію. Їх використання підвищує рівень пізнавальної активності, навчальної мотивації, сприяє кращому засвоєнню знань і розвитку творчості, та  в свою чергу, знижує рівень тривожності, зменшує психічну напругу, підвищує рівень успішності в навчанні. Таким чином покращується адаптація дитячого організму до різних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, а значить, підвищується протистояння організму та покращується соматичне і психічне здоров’я дитини, що є однією з умов підвищення якості освіти.[2]

Найважливішим та основним формуючим чинником здорового способу життя є оптимальний руховий режим. Його основу складають систематичні заняття фізичними вправами і спортом, ефективні вирішальні завдання зміцнення і збереження здоров’я, розвитку фізичних можливостей молоді та підвищення її працездатності.

 Шкільні заняття поєднують в собі психічне, статичне, динамічне навантаження на окремі органи та системи й на весь організм дитини в цілому. Статичне навантаження вступає у протиріччя з фізичним розвитком дитини. Як наслідок – розвиток перевтоми. У дитини знижується працездатність, проявляються негативні емоції, погіршується самопочуття. З метою профілактики стомлення, порушення постави, зору учнів необхідно проводити на уроках фізкультхвилинки, гімнастики для очей при навчанні письму, читанню, математики та ін. )

Велике значення для зміцнення здоров'я дітей та залучення їх до ведення здорового способу життя має проведення спортивних змагань у позаурочний час. Широке застосування ігрового методу під час змагань сприяє формуванню у дітей позитивного ставлення до занять фізичною культурою. Під час спортивних змагань молодші школярі закріплюють навички виконання фізичних вправ, розвивають спритність, сміливість, координацію рухів.

 Використання стимулів, створення ситуацій успіху, позитивного емоціонального настрою під час спортивних змагань. Допомагає привити дітям стійкий інтерес до фізкультурної діяльності.

Діяльність учителя на кожному уроці повинна бути орієнтована на формування в дітей стійкої позиції, що передбачає визначення цінності здоров’я, почуття відповідальності за збереження й зміцнення власного здоров’я, поглиблення знань, умінь та навичок, пов’язаних з усіма складовими здоров’я (фізична, соціальна, психічна, духовна).[2] Формування в учнів компетентного ставлення до власного здоров’я неможливе без реалізації всіх складових здоров’я.

Практична реалізація завдань створення здоров’язберігаючого життєвого простору дитини залежить, насамперед, від учителя початкової школи, що зумовлено віковими особливостями молодших школярів, завдяки якому процес навчання будь – якій шкільній дисципліні має стати невід’ємною частиною здоров’язбереження учня.

Дитина цього віку інтенсивно розвивається, організм, який формується занадто чутливий до будь – яких несприятливих зовнішніх факторів. Учитель початкових класів, як основний організатор навчально – виховного процесу може систематично і найбільш ефективно впливати на здоровий розвиток своїх вихованців. Сам учитель повинен слугувати взірцем здорового способу життя.

У своїй роботі намагаюсь сприяти розвитку здоров’язбережувальних компетентностей учнів та формувати уміння і навички для збереження здоров’я і життя дітей. А саме: свідомого ставлення до свого здоров’я,  оволодіння основами здорового способу життя, навичками безпечної поведінки для здоров’я людини. Сприяю формуванню в учнів уявлень про загальнолюдські цінності (милосердя, співчуття, взаємодопомоги); уміння володіти навичками морально – етичної поведінки, безпеки життєдіяльності вдома, у школі, в громадських місцях. Приділяю велику увагу формуванню навичок особистої гігієни, проводжу профілактичні бесіди по запобіганню захворюваності та травматизму дітей: «Як попередити захворювання грипу»,  «Шкідливі мікроби», «Хвороби брудних рук» та інші. Практикую написання диктантів на валеологічні теми: «Як вирости здоровим», «І очі скажуть вам спасибі», «Твоя постава», «Мийся частіше», «Вогонь – друг, вогонь-ворог». Формування компетентностей відбувається на уроці. Саме на уроці йде навчання, у процесі якого формуються здоров’язберігаючі вміння і навички. На уроках і у виховній роботі впроваджую інтерактивні,  нестандартні форми роботи. А саме: парну і  групову роботи, дискусії, театралізації, дидактичні та сюжетно – рольові ігри.

Важливою умовою у здоров’язбережувальній роботі також є співпраця з батьками учнів. На батьківських зборах розглядаємо проблеми формування у дітей здоров’язбережувальних компетентностей, а також проводжу бесіди і лекції з батьками: «Умови успішного фізичного виховання дитини  в сім’ї, родині», «Гігієнічне виховання дітей – основа здорового способу життя і моралі в сім’ї», «Проблема вільного часу і організації відпочинку дітей», «Приклад батьків у формуванні здорового способу життя». Проводжу виховні заходи, на яких діти разом з батьками змагаються у спортивних конкурсах, іграх, естафетах.

Творчий підхід учителя, впровадження новітніх технологій, проблемних ситуацій, завдання розвиваючого характеру, сприяють формуванню в учнів здоров’язберігаючих компетентностей, виховання бажання вести здоровий спосіб життя та дотримуватись правил безпечної поведінки.

Дослідженнями доведено,що ефективність формування здорового способу життя вимагає активного залучення учнів до здоров’язбережувального навчального процесу, формування в них активної позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров’я. Така діяльність має поєднувати такі форми і види роботи:

• корекцію порушень соматичного здоров'я з використанням комплексу оздоровчих та медичних заходів без відриву від навчального процесу;

• різноманітні форми організації навчально-виховного процессу з урахуванням їх психологічного та фізіологічного впливу на учнів;

• контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу; нормування навчального навантаження та профілактику перевтоми учнів;

• медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров'я, фізичного і психічного розвитку учнів;

• розробку та реалізацію навчальних програм із формуванняв учнів навичок ведення здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок;

• діяльність служби психологічної допомога вчителям та учням у подоланні стресів, стану тривоги; сприяння гуманному ставленню до кожного учня; формування доброзичливих взаємовідносин у колективі вчителів;

• організацію та контроль за дотриманням збалансованого харчування всіх учнів школи;

• заходи, що сприяють збереженню та зміцненню здоров’явчителів та учнів, створення умов для їх гармонійного розвитку.

Пропоную декілька форм використання здоров'язбережувальних технологій на уроках .

Самий найкращий спосіб розпочати учбовий день із… посмішки і гарного слова. Саме це створює гарний психологічний настрій, налагоджує на робочий лад, сприяє  позитивним емоціям, які допоможуть зробити робочий день кращим, а ще допоможуть «зберегти» перший урок від ранкових пробуджень.

Привітання

Доброго ранку,— мовлю за звичаєм,

Доброго ранку, — кожному зичу я.

Кому дозволено першим сісти?

— Дівчаткам.

— Так, спочатку — краса, а потім — сила.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ МОМЕНТИ

Поспішіть місця зайняти,

Час урок розпочинати.

Нумо, діти, підведіться!

Всі приємно посміхніться.

Продзвенів уже дзвінок,

Починаємо урок!

Всі мерщій сідайте, діти.

Домовляймось не шуміти,

На уроці не дрімати,

Руки вчасно підіймати.

І щоб не було мороки.

Всі готові до уроку?

Тож гаразд, часу не гаймо

І урок розпочинаємо.

Звукова гімнастика

Ми правильно вимовляємо різні звуки завдяки доброї роботи органів артикуляції (язик, губи, нижня челюсті та м’яке піднебіння). Точність та сила дій цих органів у дитини розвивається поступово, у процесі мовної діяльності.  Тому у початковій школі буде досить доречно впроваджувати саме звукову гімнастику. Ціль якої полягає у виробітки правильних рухів органів артикуляційного апарату, необхідних для вимовляння звуків.

Проводити таку гімнастику потрібно кожен день, для того щоб навики дітей закріпилися але робити це потрібно у ігровій формі, до того ж не слід за раз виконувати більш трьох вправ за раз.

Такі вправи дуже корисні для всіх дітей, особливо у перших класах. Цей прийом легко використовувати на уроках читання та мови, він надасть вам можливість розвити правильну вимову звуків, сприятиме підвищенню чіткості та правильності вимови.

У нинішній екологічній ситуації потребує масажу щитоподібна залоза, який можна виконувати у такому порядку:

Сядьте зручно. Розслабтеся, заспокойтеся. Рівно, протяжно, на одній висоті вимовляйте звук [а].

Вимова звука [и] в таких самих умовах активізує роботу мозку, нормалізує функцію нирок.

Промовляння звука [о] нормалізує стан середньої частини грудної клітки.

Чергування звуків [о], [и] масажує серце.

Вправа «Звуки лікарі»

Вимовляння «ч-ч-ч» покращує дихання.

Вимовляння «з-з-з» (летить комар) полегшує біль у горлі.

 Вимовляння «ж-ж-ж» (летить жук) сприяє швидкому одужанню від кашлю. Вимовляння «н-н-н» (покласти руку на маківку голови й дуже високим голосом вимовляти) допомагає знімати головний і зубний біль.

Вимовляння «м-м-м» (мукає корова) після їжі сприяє кращому засвоєнню їжі і знімає стрес.

 Вимовляння «е-е-е» поліпшує роботу головного мозку.

 Вимовляння протягом 3-5 хв «і-і-і» стимулює роботу мозку, підвищує активність організму.

Розслабленню організму сприяє вимовляння «а-а-а»; «ш-ш-ш»; «с-с-с». Вимовляння «р-р-р» (його вимова не у всіх відразу виходить) наприкінці дня, допомагає зняти втому («Ось гнівається лев, напружився всім тілом: «ар-р-р-р»). Звукові вправи слід виконувати помірно і потроху. Кожен може співати, як йому хочеться: уривчасто, на одній ноті абощо, знаходячи свій тон і частоту

Ігри та ігрова терапія

Гру традиційно зв’язують з дитинством. Переступаючи шкільний поріг, дитина починає процес навчання. Але ігрова діяльність продовжується, хоча змінюється її характер. Тапер гра допомагає розв’язати  задачі різної важкості, формувати нові необхідні вміння та навички. 

Роль гри у велика тому, що у процесі ігрової діяльності наряду з розумовим розвитком здійснюється й фізичне, естетичне, моральне виховання.  Виконуючи правила гри,  учні привчаються зосереджуватися, контролювати свою поведінку, в результаті чого виховується воля, формуються дисциплінованість, вміння робити за планом, приходити на допомогу один одному.

Чим цікавіші ігрові події, які вчитель використовує на уроках, тим непомітніше але ефективніше учні закріплюють, узагальнюють, систематизують отриманні знання.

1.     Гра «Ведмідь»

Учитель пропонує учням уявити, як повільно ходить ведмідь, вайлувато переступаючи  з ноги на ногу; як бігає: швиденько і прямо пересувається вперед, як він бурчить (дозволити школярам пробігти від своїх парт до дошки).

2.Гра «Піаніно»

Поставити всі пальці на парту і під рахунок вчителя «раз і два» імітується гра на піаніно, пальці перебираються по порядку, починаючи від великого до мізинця.

3.Гра «Комарики»

Школярі виходять із-за парт, спочатку звуками імітують дзижчання комара, потім рухами – його політ навколо голови, рук, ніг, ловлять його оплесками. Наприклад: «Комарик над головою». Діти плещуть в долоні над головою. «Комарик біля вуха» тощо.

Дихальні вправи

Орієнтовні вправи для розвитку дихання

1.  Руки вгору, вниз, промовляти звуки „Ш”, „Ж”, видихаючи повітря.

               За рекомендацією Є.В.Давиденка:

1.  В. п. – стати рівно, руки вниз.

     1-2 – руки в сторони – вдихнути, 3-4 – різко обняти себе руками за плечі – видихнути. Повторити 3-4 рази.

2.  В. п. – стати рівно, руки вниз.

     1-2 – руки в сторони – вдихнути, 3-4 – присісти, обняти руками коліна – видихнути. Повторити 3-4 рази.

3.  Вдихнути широко відкритим ротом, видихнути носом. Повторити 4-5 разів.

4.  Дихання через одну ніздрю: вдихнути носом – одна ніздря притиснута пальцем, видихнути ротом. Повторити 3-4 рази.

Дихальна гімнастика  сприяє вирівнюванню процесів збудження і гальмування в корі головного мозку, посиленню рефлекторних зв’язків, позитивно впливає на функцію нервово-регуляторних механізмів, що управляють диханням. Динамічні дихальні вправи супроводжуються рухами рук, тулуба та ніг. Ці рухи завжди відповідають певним фазам дихання (вдихи часто виконуються при рухах, які стискають грудну клітку. Усі вправи на дихання потрібно починати з видиху. Дихання має бути спокійним, безшумним, плавним. Залежно від характеру, від складності, дихальні вправи виконуються протягом трьох-п’яти хвилин. Під час виконання таких вправ діти мають перебувати в спокійному стані, не напружуватись.

«Задми свічку»

Уявіть, що перед вами свічка. Секундний видих. Зробіть глибокий вдих і постарайтесь задути свічку, видихнувши повітря (глибокий вдих і видих). Повторюємо вправу 3 рази.

«Канатоходець»

Кладемо мішечки із сіллю, вагою 200 г, на голову та уявляємо, що ліземо вгору (імітуємо). Стати прямо, руки нарізно. Підняти вгору, вдихнути. Опускаємо руки вниз, видихнути. Згинаємо коліна. Повторити вправу 7-8 разів.

«Гойдалки»

Покласти мішечки із сіллю на голову. Стати прямо, руки нарізно, руки на поясі. Гойдаємося, підводячись на носки й опускаючись на п"яти. Рухи повторюємо 10 разів.

Щоб ротик і язичок були на уроці слухняними, виконаємо зараз такі дихальні вправи:    1,2,3 – вдихаємо повітря, 4 – видихаємо.

    1,2,3 – вдихаємо повітря, 4 – видихаємо, ніби гасимо свічку.

Пальчикова гімнастика

Ще у ІІ тисячолітті до нашої ери китайські мудреці знали, що існує взаємозв'язок між рухами пальців, кисті та розвитком мислення. Це підтверджують дослідження фізіологів.  У роботах В.М.Бехтерева є висновки про те, що маніпуляції рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають зняти загальну напругу, а також власне з рук, розслаблюють губи, що сприяє покращенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини.
Дослідження М.М. Кольцової свідчать, що кожен з пальців руки має своє представництво у корі великих півкуль головного мозку.

Таким чином, мовлення перебуває у прямій залежності від розвитку дрібної моторики руки. Пальці наділені великою кількістю рецепторів, що посилають імпульси в центральну нервову систему. Такудзіро стверджує, що пальці є «дорогами зворотного зв'язку» з тими або іншими органами. Наприклад, натиснення на середній палець тонізує мозок, знижує підвищений кров'яний тиск; впливаючи на мізинець, можна поліпшити діяльність.  Для покращення самопочуття, для розвитку м’язів рук, для зниження нервового   напруження та втоми, проводиться масаж рук. Натискуючи на активні зони пальців і долонь, ми стимулюємо функції багатьох внутрішніх органів Натискати палець потрібно поперемінно на тильну, а потім і на сторони пальців. Тривалість натискання – 3 сек., сила – середня. Обробляються пальці обох рук по черзі.

"Пальчикові" ігри являють собою віршовані рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних рухів рук, пальчиків.   Пропонуючи таку гру, важливо відразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, заздалегідь продумати всі рухи і поступово їх повторювати.

Ми ділили апельсин, Нас багато – він один,

Оця долька – для їжа, оця долька – для вужа,

оця долька – для бобра, оця долька – для качок,

 Ну, а ця – для діточок.

Мудри

Мудри — (з санскриту) - це особливе положення рук, що відновлює порушення в енерго-інформаційному обміні шляхом впливу на енергетичні потоки в нашому організмі. Крім того, мудри позитивно впливають на розвиток мислення, мовлення, а також дрібної моторики рук. В роботі з дітьми вони можуть бути наступним етапом після пальчикової гімнастики.

«Знання» Знімає емоційну напругу, стурбованість, занепокоєння, меланхолічні стани. Покращує мислення й активізує пам'ять. Ця мудра відроджує енергію, сили. Багатомислителів, філософів, учених користувалися і користуються нею. Методика виконання. Вказівний палець легко торкається подушечки великого, інші три пальці випрямлені та розслаблені. Цю мудру можна виконувати як однією, так і двома руками одночасно.

Психогімнастика

  Здібність людини до саморегуляції стану, до психічної перебудови забезпечує і її ефективну адаптацію в довкіллі, в стосунках з іншими. Навчати керувати своїм психофізичним станом треба починати з дитячих років.Заданням “психогімнастики” є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості.

Вправи на гармонізацію роботи півкуль головного мозку:

- помасажуйте мочки вух, потім усю вушну раковину, наприкінці вправи розітріть вуха руками;

- рукою провести горизонтальну вісімку, потім обома руками;

- «гребінець»: розчесати волосся подушечками пальців;

- «цвяхи»: подушечками пальців постукати по всіх 27 кістках черепа;

- «вухо-ніс»: лівою рукою беремось за кінчик носа, а правою – за ліве вухо і навпаки;

- «дзеркальне малювання»: покладіть на стіл чистий аркуш паперу, візьміть в кожну руку по олівцю, малюйте одночасно обома руками дзеркально-симетричні малюнки, літери та ін.

                                                                  

Релаксація                                               

Ще одну групу вправ складають прийоми, які заспокоюють нервову систему, знімають напруження. У цьому випадку особливо важливим є голос учителя та його внутрішній спокій. Надається максимум уваги забарвленню голосу й темпу вимови слів.  Такі вправи можна проводити під музичний супровід або з використанням відеоролика. Наприклад, вправа «Після грози»:

Заплющіть очі. Ви в лісі. Відгриміла гроза. Пройшов дощ, виблискує мокре листя на березі. На траві – срібні краплі. Як гарно пахне в лісі! Як легко дихається! Ось конвалії – вдихніть їхній чудовий аромат. Вдихайте повільно, рівно, глибоко.

Гра «Водоспад» Педагог вмикає музику. «Сядьте зручніше і закрийте очі. 2—3 рази глибоко вдихніть і видихніть. Уявіть собі, що ви стоїте біля водоспаду. Але це не зовсім звичайний водоспад. Замість води в ньому падає вниз м'яке біле світло. Тепер уявить себе під цим водоспадом і відчуйте, як це прекрасне біле світло струменіє по вашій голові... Ви почуваєте, як розслаблюється ваше чоло, потім рот, як роз- слаблюються м'язи шиї... Біле світло тече по ваших плечах, потилиці і допомагає їм стати м'якими і розслабленими. Біле світло стікає з вашої спини, і ви відчуваєте, як і в спині зникає напруга, і вона теж стає м'якою і розслабленою. А світло тече по ваших грудях, по животі. Ви відчуваєте, як вони розслаблюються і ви непомітно, без усякого зусилля починаєте глибше вдихати і видихати. Це дозволяє вам відчувати себе дуже розслаблено і приємно. Нехай світло тече також по ваших руках, по долонях, по пальцях. Ви відчуваєте, якруки і долоні стають м'якішими. Світло тече і по ногах, спускається донизу. Ви відчуваєте, що ступні розслаблюються і стають м'якими. Цей дивний водоспад із білого світла обтікає все ваше тіло. Ви відчуваєте себе зовсім спокійно і безтурботно, і з кожним вдихом і видихом все глибше розслаблюєтеся і наповнюєтеся свіжими силами... (30 секунд). Тепер подякуйте цьому водоспадові світла за те, що він вас так чудово розслабив, трохи потягніться, випряміться і відкрийте очі». Після цієї гри варто зайнятись чимось спокійним.

Музикотерапія

 В музиці, як відомо, знаходиться величезний здоров’язміцнюючий потенціал. Вона допомагає знімати стреси, стимулювати роботу мозку, підвищити засвоєння матеріалу, сприяє естетичному вихованню.   Наш емоційний стан, процеси сприйняття, запам’ятовування, розуміння залежить від того, що ми слухаємо. Звук – це енергія. Залежно від частоти коливання , рівня голосності, ритму, звук впливає на людину. Правильно підібрані мелодії здатні активізувати людські резерви. До вашої уваги «Музична аптека»
Знімають стреси та оказують терапевтичний вплив:
·       Балада групи «Іглз» - «Готель Каліфорнія»
·       Хоральна прелюдія фа мінор Баха («Соляріс»)
·       Арія Доніцетті «Слізна»
·       Арія «Таміно» з «Чарівної флейти» Моцарта.
 Тонізують та підвищують рівень працездатності:
·       Музика Брайна Адамса
·       Музика Тіни Тернер
·       Музика з балад Бон Джові
·       Музичні композиції Рікардо Фольї
·       Гітарні композиції
Допоможуть розслабитися:
·       Музика Моцарта
 ·       Музика Альбіноні
·       Естрадні обробітки «Місячної сонати»
·       «До Елізи» Бетховен

 Довго підтримувати рівень працездатності та самоконтролю допоможе: Музика в стилі лаунж (медитативна музика)

      Етнічна музика у сучасній обробітки
 Особливо посилює активність мозку:
«Соната для двох фортепіано» Моцарт

Гімнастика для очей

     1.                                                                                                                          (15-30 секунд)         

    2.

                                                                    (15-30 секунд)

«Тік-так»” (показувати, як працює годинник). Кругові оберти за годинниковою стрілкою і проти.

«Подивися на луну» (уявити, що на кінчик носа сіла муха ; подивитися на неї; потям подивитись  прямо ) .

«День-ніч» (сильно заплющити очі, відкрити ) - ці вправи рекомендуються виконувати з мішечком на голові. 

Вправи виконуються сидячи.

 Міцно стулити повіки на три-п'ять секунд, а потім на три-п'ять секунд відкрити очі (6-8 разів).

Швидко покліпати очима, заплющити очі та посидіти спокійно, повільно рахуючи до 5. Повторити 4 -5 разів.

 Міцно замружити очі. Порахувати до 3, відкрити очі та подивитися вдалечінь. Порахувати до 5. Повторити 4-5 разів.

 У середньому темпі проробити 3-4 кругових рухів очима в правий бік, стільки ж само - у лівий. Розслабивши очні м’язи, подивитися вдалечінь – на рахунок 1-6. Повторити 1-2 рази.

 Витягнути руку вперед. Подивитися на вказівний палець витягнутої руки на рахунок 1-4. Потім перенести погляд вдалечінь на рахунок 1-6. Повторити 4-5 разів.

Психологічні фізкультхвилинки

  Здібність людини до саморегуляції стану, до психічної перебудови забезпечує і її ефективну адаптацію в довкіллі, в стосунках з іншими. Навчати керувати своїм психофізичним станом треба починати з дитячих років.Заданням “психогімнастики” є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості. Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини.

У таких іграх діти тренують свою увагу, пам’ять, спостережливість, витримку.

«Комплімент».

  Діти повертаються один до одного, витягають руки вперед і з’єднують їх з долонями товариша. За сигналом вчителя діти по черзі говорять комплімент один одному. Компліменти не повинні повторюватись. Вимовляється комплімент з посмішкою, треба дивитись в очі дитині, якій він призначається.

Руханки

Вправи на зняття м’язового напруження, які ще називають енергейзерами.

Основне призначення фізкультхвилинок, які проводяться під час занять, - підвищити працездатність, зняти втому, дати відпочинок організму, в першу чергу -  нервовій системі та мускулам.

У запропонованих фізкультхвилинках діти стежать за рухами рук, імітують різні види рухів, вчаться орієнтуватись в просторі, що спонукає розвиток зорових функцій. Необхідною умовою є повна розкутість у рухах, вільне переміщення в кімнаті.

«Динамічні».

   «Напишіть» у повітрі носом і підборіддям цифри від 1 до 10 або букви                     (наприклад, А, В, Д, О, У, К, М, П, Р, Ш, тощо). Робити це треба з максимальним повертанням голови (цифри або букви повинні бути високими і великими). Можна малювати в повітрі різні предмети, фігури, тощо, писати добрі слова. Виконуючи вправу, потрібно рухати шиєю плавно, без ривків і зайвого напруження. Тулуб тримати нерухомо, спину прямо.

Ця вправа покращує кровообіг головного мозку, роботу шийних хребців, позбавляє обличчя подвійного підборіддя.

  Вправи мають добиратися таким чином, щоб протягом дня цілеспрямовано навантажувалися і розслаблялися різні групи м’язів дітей: плечового пояса, спини, тазостегнових суглобів. Необхідно включати в комплекс вправи для відпочинку очей, дихальні вправи, вправи на координацію рухів.

 Щоб процес виконання фізичних вправ був цікавим для дітей, необхідно час від часу змінювати вправи (кожні 2-3 тижні), виконувати їх під музику, включати танцювальні рухи.

  Дітям подобаються фізкультхвилинки, які супроводжуються віршованими текстами. Щоб у дітей не збивався ритм дихання, їхні рухи були точними і сильними, при проведенні таких фізкультхвилинок учитель промовляє текст, а діти виконують вправи.

Формування ціннісної мотивації особистості до здорового способу життя, виховання здорової людини — процес досить складний і суперечливий. На нього впливають умови розвитку держави, громадська думка,тобто найчастіше ті чинники, що не залежать від школи. Орієнтація і стан сімейного виховання не завжди допомагають нам у цій роботі. Збільшення кількості проблемних родин, зайнятість батьків, звідси — несумлінне виконання виховних функцій. До тогож, за результатами соціологічних досліджень, багато дітей саме в родині здобувають перший негативний життєвий досвід., Тому слід не один рік працювати над тим, щоб кожна дитина усвідомила той факт, що стан здоров’я і творчих можливостей людини майже на 70 % залежить від неї самої, від рівня і стилю її життя, від її власної культури здоров’я і тільки на 30 % — від чинників зовнішнього середовища, а також те, що здоров’я є основною життєвою цінністю людини.

Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров'я дітей потребує уваги всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків, представників громадськості. Однак особливе місце та відповідальність з оздоровчій діяльності відводиться освітній системі,яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити освітній процес здоров’язберігаючим,і в цьому випадку мова йде вже не просто про стан здоров’я сучасних школярів, а про майбутнє України.

ІГРОВІ ВПРАВИ НА КОЖЕН ДЕНЬ

ДЛЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В НУШ

«Весела п’ятірка»

         Вправи такої спрямованості стануть обов’язковими складовими організації освітнього процесу дітей в НУШ. Були відібрані по п’ять вправ з п’яти напрямків здійснення навчально-пізнавальної діяльності дітей, а саме: 5 ігор на знайомство, 5 ігор на привітання, 5 ігор на згуртованість дитячого колективу, 5 рухових ігор та 5 ігор для зняття фізичного та психічного напруження.                                                 Чому саме по 5? Тому що навчальний тиждень складається з 5 днів. Тому кожен день є можливість застосовувати різні ігри, що дозволить підтримувати зацікавленість дітей шкільним життям. Всі погодяться, що якщо кожного дня використовувати одну й ту саму, навіть найцікавішу гру, вона скоро набридне дітям. Саме тому оптимальним варіантом буде чергування різноманітних вправ.                                                          Які ж це обов’язкові ігри в НУШ?                                                                                  Ігри на знайомства завжди були обов’язковими в школах в перші тижні навчання, особливо в міських школах, де мало дітей в класі знайомі.                               Вітання є важливою частиною ранкової зустрічі і спрямоване на створення доброзичливої атмосфери. Тому вправи на вітання потрібно підбирати такі, які допоможуть кожній дитині усвідомити свою цінність для дитячого колективу, відчути себе частинкою цього колективу.                                                                                      Не менш важливими є ігри на згуртування учнів класу, адже позитивний психологічний клімат, вміння працювати злагоджено, як команда – запорука успішного навчання.                                                                                                          НУШ передбачає багато ігрових моментів, у тому числі і рухових. Так, рухові вправи є обов’язковою частиною режиму дня молодшого школяра між 2 і 3 уроками.          Безперечно, проведення ігор та вправ на зняття фізичного та психічного напруження є теж актуальним на початку шкільного життя, адже в період адаптації в багатьох дітей можуть виникати різні негативні емоційні стани і навіть розлади.

         Дана добірка вправ буде корисна для ознайомлення практичним психологам, вчителям початкових класів, вихователям ГПД, вихователям старших груп в ДНЗ.

ІГРИ НА ЗНАЙОМСТВО

1.     Гра «Луна».

Діти сидять у колі на килимі. Дитина, яка сидить праворуч від дорослого, промовляє своє ім’я і плескає у долоні: «Ма-ри-на». А діти всієї групи повторюють за нею це ім’я, як луна. Отож, ім’я кожної дитини повторюватиметься кілька разів.

2.     Гра «Вгадай мене!».

Всі діти стоять в шерензі або сидять на килимку чи стільчиках. Перша дитина виходить вперед і каже: «Вгадайте моє ім’я, воно починається на букву О!». Діти починають вгадувати, називаючи імена на цю букву. Якщо дітям важко вгадувати, можна попросити сказати перший склад імені. Той, хто вгадав, робить крок з шеренги вперед (або встає з килимка чи стільчика). Потім виходить друга дитина і теж загадує ім’я.                                                                             

3.     Гра «М’ячик».

Ведучий тримає в руках м’яч і промовляє:

Симпатичний м’ячик

По доріжці скаче,

Від осоту до ялинки,

Від ялинки до купинки,

Від купинки — поворот —

Влучив до (ім’я одного із гравців) в город!

Дитина, чиє ім’я було названо, ловить м’ячик. Далі ця ж дитина має таким чином має кинути м’ячик іншій дитині. Якщо діти ще зовсім або дуже мало знають на ім’я однокласників, весь час м’ячик кидає учням психолог (вчитель, вихователь). М’ячик мають отримати всі учні. Повторити гру 2-3 рази.

4.     Гра «Хоровод знайомств».

Діти, взявшись за руки, водять хоровод зі словами: «Ми по колу ходимо, ходимо. Познайомитися хочемо, хочемо. Стануть лише ті, кого зовуть … Михайло (ім’я дитини), ну а ми же всі – присядемо».

Дитина, чиє ім’я було названо, залишається стояти, а всі інші – присідають. Далі аплодують учневі, який стоїть. Після цього названий учень повертається у коло до однокласників і гра продовжується знову.

Оплески мають пролунати для кожного з дітей.

5.     Гра «Хто мене покликав?»

Один з учнів виходить до дошки і обертається спиною до однокласників. Хтось з дітей кличе стоячого біля дошки учня на ім’я, який має здогадатися і відповісти, хто назвав його по імені.                                                                                       

Дитина, чиє ім’я було названо, залишається стояти, а всі інші – присідають. Далі аплодують учневі, який стоїть. Після цього названий учень повертається у коло до однокласників і гра продовжується знову.

Всі учні мають побувати біля дошки.

ІРГИ ДЛЯ РАНКОВОГО ВІТАННЯ

1.      Привітання «Ми – одна сім’я».

Вчитель читає (діти читають, коли засвоять слова вітання). Слова супроводжуються певними рухами.

В цьому класі друзі всі:                     (три хлопки)

Я і ти, і ми, і ви.                                   (три хлопки)

Добрий день, тому, хто зліва.           (поворот наліво)

Добрий день, тому, хто справа.        (поворот направо)

Ми – одна сім’я.                                  (розвести руки в сторони, показати на всіх)

В цьому класі друзі всі:                     (три притопи ногами)

Я і ти, і ми, і ви.                                   (три притопи ногами)

Посміхнись, тому, хто зліва.             (посміхнутися сусідові зліва)

Посміхнись, тому, хто справа.          (посміхнутися сусідові справа)

Ми – одна сім’я.                                   (розвести руки в сторони, показати на всіх)

2.     Привітання «Зичимо добра».

Вчитель читає (діти читають, коли засвоять слова вітання). Слова супроводжуються певними рухами.

Привітаймо Сонечко! (руки вгору)

Здрастуй дороге! (руки вгорі розводимо)

Привітаймо Квіточку! (руки вперед)

Хай вона росте! (руки спереду розводимо)

Привітаймо Дощик! (руки в боки)

Лийся мов з відра! (затримуємо руки в боках)

Привітаймо друзів всіх! (показуємо на однокласників)

Зичимо добра!

3.     Привітання «Посмішка по колу».

Діти всі беруться за руки і «передають посмішку по кругу»: кожна дитина повертається до свого сусіда і, побажавши йому що-небудь добре і приємне, посміхається йому, той посміхається сусіду і т. д. При цьому можна образно «взяти посмішку» в долоні і обережно «передавати» її по кругу, з рук в руки.

4.     Привітання «Комплімент».

Діти стають у коло. Психолог, віддаючи м’яча одному з дітей, говорить йому комплімент. Дитина має сказати «Дякую» і передати м’яч сусідові, вимовляючи до нього лагідні слова.

5.     Привітання «Подарунок».

Діти по черзі стають в коло, вітаються з однокласниками і дарують їм певний рух (на розсуд дитини – присісти гарно, привітатися «реверансом», покружляти, присісти пару разів тощо) зі словами: «Цей красивий рух я дарую вам».

ІГРИ НА ЗГУРТУВАННЯ ДИТЯЧОГО КОЛЕКТИВУ, РОЗВИТОК ЄДНОСТІ З ГРУПОЮ

1.     Гра «Стежинка».

Вчитель дає таку інструкцію дітям: «Станьте ланцюжком за мною. Зараз ми підемо по уявній стежині змійкою один за одним, усі ми долаємо уявні перешкоди. Усі повторюють рухи за мною. Зараз ми перелазимо через повалене дерево… А тепер перестрибуємо через калюжу… Йдемо вздовж краю урвища. А тепер провідником буде…»                                          

Гру слід продовжити декілька разів, змінюючи «провідників».

2.     Гра «Клубочок».

Психолог (вчитель, вихователь) – ведучий, стоїть у центрі кола, яке утворюють усі діти групи. Він виконує роль клубочка. Один із дітей перший підходить до ведучого, бере його за руку; в цей час уся група називає разом ім’я цієї дитини; потім те саме робить друга дитина, беручи за руку вже першу дитину і «намотуючись» навколо «клубочка» – ведучого.

Гра завершується, коли остання дитина «намотається» навколо клубочка. Висновок, до якого мають дійти діти: «Разом — добре; мене всі знають, і я знаю всіх».

3.     Гра «Дракон кусає свій хвіст».

Діти стають в шеренгу і кладуть руки на пояс сусіда, що є попереду. Перший гравець – «голова дракона», останній в шерензі – його «хвіст». Діти міцно тримаються один за одного. Завдання для «голови»: спіймати «хвіст».       

4.     Гра «Карусель».

Одночасно  кружляючи  в  темпі, який  задається  певним текстом, діти  всі  разом  створюють  уявну  карусель,  рух  якої  то  прискорюється, то  сповільнюється, і  разом  переживають  схожі  відчуття  від  такого  катання. Це  спільне  переживання  викликає  справжній  сплеск  веселості, яка, зазвичай, зближує  дітей.

5.     Гра «Карусель».

Вибирається пісня, яку знають всі діти. Можна тихенько включити її на початкових етапах проведення. Діти, хлопаючи в долоні, «грають» мелодію цієї пісні. Кожен робить лише один хлопок.

РУХОВІ ІГРИ МІЖ УРОКАМИ

1.     Гра «Совушка-сова».

Один з дітей призначається совою, решта  дітей стають просто пташками. Сова йде до себе в дупло (наприклад, стільчик в кутку або інше позначене місце) і сидить там. Вихователь (вчитель, психолог) вимовляє слово «день» і все пташки, крім сови, починають літати по майданчику (класній кімнаті). Через деякий час ведучий оголошує «ніч», і тоді з дупла вилітає сова, а решта пташок повинні швидко завмерти на місці. Сова літає і уважно оглядає пташок, і того, хто ворухнеться, вона веде до себе в дупло. Потім ведучий знову оголошує «день», і гра поновлюється. Коли Совушка відведе до себе в дупло трьох пташок, з них вибирається нова сова, і гра продовжується за тими ж правилами.

2.     Гра «Один до одного».

Учні стоять парами. Ведучий дає команди: рука до руки, вухо до вуха, спина до спини, плече до плеча, віч-на-віч тощо. За командою: «Один до одного» змінити пари. Далі гра продовжується так само.

3.     Гра «Грім-ураган-землетрус».

Учні об’єднуються в трійки. У кож­ній трійці двоє учасників беруться за руки і, під­німаючи їх угору, утворюють «хатинку», а третій учень стає між ними - це мешканець хатинки. Якщо ведучий каже «грім» – мешканці хатинок намагаються знайти собі нові хатинки і забігають усередину нової пари. Якщо він каже: «ураган» – «хатинки» шукають собі нових мешканців. А за командою «землетрус» – всі трійки розпадаються і створюють нові. Завдання ведучого – знайти собі трійку. Той, хто не встиг знайти нову хатинку або нового мешканця, стає ведучим.

4.     Гра «Світлофор».

Учні рухаються, а ведучий віддає команди, називаючи кольори світлофору. Якщо тренер каже: «Червоний!», учні мають швидко присісти; якщо «Зелений!» — учасники продовжують іти й плескають у долоні; якщо вони чують «Жовтий!», то мають зупинитися і підняти руки вгору. Вправа виконується швидко.

5.     Гра «Рибалка».

До  палички  завдовжки  0,5  і  0,75 м  на  міцному  шнурі  прикріпляється  легкий, зручний  для  хапання  предмет  –  м’який  поролоновий  м’ячик, м’яка іграшка, мішечок  або  щось  інше. Перед  початком  гри  дорослий  показує  цю  паличку. Опускаючи  й  піднімаючи  її, він  пропонує  окремим  дітям  зловити  предмет  на  шнурку  (наприклад, поролоновий  м’ячик). Зацікавивши дітей  ловленням іграшки, дорослий  збирає  довкола  себе  всіх  дітей  і  пропонує  їм  утворити  коло. Сам  же  стає  в  центрі.  «Лови – лови!» – говорить  ведучий  і  наближає  підвішений  до  палички  м’ячик  то  до  однієї, то  до  іншої  дитини. Коли дитина намагається  зловити іграшку, паличку  піднімають, і  дитина  підстрибує, щоб  схопити  іграшку. Повертаючись  у  різні  боки, дорослий  прагне залучити  до  цієї гри  всіх  дітей. Допускається, щоб  предмет  одночасно  ловили  декілька  дітлахів. Погравши  трохи  таким  чином, можна  дещо  змінити  правила. Так, діти  по  черзі  ловлять іграшку, пробігаючи  одне  за  одним  повз  нього. Той, хто  досягне  мети, стає  позаду  ведучого.  Поступово  утворюється  цілий  ланцюжок  дітей, які  успішно  впоралися  із  завданням. Зробивши  декілька  кроків  по  кімнаті  після  сигналу  «Біжи  на  місце!», ланцюжок  дітей  розсипається, діти  сідають  на  свої  місця, потім  знову  шикуються  одне  за  одним, і  можна  починати  гру  спочатку.

Гра  в  колі  (перший  варіант)  проходить  жвавіше  і  веселіше, ніж  ланцюжком  (другий  варіант). Але  вона  дуже  збуджує  дітей  і  може  спричинити  надмірний  галас. Тому  доцільно  чергувати  обидва  варіанта  гри.

ІРГИ ДЛЯ ЗНЯТТЯ ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХІЧНОГО НАПРУЖЕННЯ

1.      Гра «Маленька примара».

Психолог пропонує дітям гру: «Діти! Зараз ми з вами будемо грати роль маленьких добрих примар. Нам хотілося побешкетувати і трошки налякати один одного. Після мого оплеску ви будете робити руками от такий рух (психолог піднімає зігнуті в ліктях руки, пальці розчепірені) і вимовляє страшним голосом звук «У». Якщо я буду тихо плескати, ви будете тихо вимовляти «У», якщо я буду голосніше плескати, ви будете говорити голосно «У», якщо я ще голосніше плесну, ви ще голосніше будете говорити «У». Але пам’ятайте, що ми – добрі примари і хочемо тільки злегка пожартувати».

2.     Гра «Кричалки-шепотілки-мовчалки».

З різнобарвного картону треба зробити три силуети долоні: червоний, жовтий, синій. Це – сигнали. Коли дорослий підносить червону долоню («кричалку»), можна бігати, кричати, лементувати; жовту долоню («шепотілку»), можна тихо пересуватися і шепотіти; синю долоню («мовчанку») – діти повинні завмерти на місці або лягти на підлогу й не ворушитися. Закінчувати гру слід «мовчанкою». Після того, як діти наприкінці гри ляжуть на підлогу, можна увімкнути спокійну музику. 

3.     Гра «Рубання дров».

Психолог звертається до дітей: «Хто з вас хоч раз рубав дрова чи бачив, як це роблять дорослі? Покажіть як потрібно тримати сокиру. У якому положенні повинні знаходитися руки і ноги? Станьте так, щоб навколо залишилося небагато вільного місця. Будемо рубати дрова. Поставте шматок колоди на пень, підніміть сокиру над головою і із силою опустіть її. Можна навіть скрикнути: «Ха!». Для проведення цієї гри можна розбитися на пари і, потрапляючи у визначений ритм, ударяти по одній цурці по черзі.

4.     Вправа «Тух-тібі-дух».

 Педагог звертається до дітей: «Я ска­жу вам по се­к­ре­ту осо­б­ли­ве сло­во. Це ча­рі­в­не за­мовляння про­ти по­га­но­го на­строю, об­раз і роз­ча­ру­вань. Щоб во­но по­ді­я­ло по­-сп­ра­в­ж­ньо­му, не­об­хід­но зро­би­ти таке. За­раз ви по­чне­те хо­ди­ти по кі­м­на­ті, ні з ким не роз­мо­в­ля­ю­чи. Як тіль­ки вам за­хо­четь­ся по­го­во­ри­ти, зу­пи­ніть­ся на­про­ти од­но­го з уча­с­ни­ків, по­ди­віть­ся йо­му в очі і три­чі ду­же се­р­ди­то ви­мо­в­те ча­рі­в­не сло­во: «Тух-­ті­бі-­дух». По­тім про­до­в­жуй­те хо­ди­ти по кі­м­на­ті, час від ча­су під­хо­дь­те до ко­го-­не­будь і го­во­ріть ча­рі­в­не сло­во. Щоб во­но по­ді­я­ло, по­трі­б­но ди­ви­ти­ся в очі лю­ди­ни, яка сто­їть пе­ред ва­ми.          

У цій грі за­кла­де­ний ко­мі­ч­ний па­ра­докс. Хо­ча ді­ти по­ви­нні ви­мо­в­ля­ти сло­во «Тух-­ті­бі-­дух» се­р­ди­то, во­ни не мо­жуть не сміятися.

5.     Вправа «Ловимо комарів».

Сказати дітям: «Давайте уявимо, що настало літо, я відкрила вікно, а до нас в кімнату налетіло багато комарів. По команді «Почали» ми будемо ловить комарів. Ось так!» Дорослий виконує хаотичні рухи у повітрі, стискаючи і розтискаючи кулаки. То почергово, то одночасно. А діти повторюють за дорослим. Підказати дітям, що ловлячи комарів, можна підскакувати за тими «комарами», які летять занадто високо. По команді «Стій» діти зупиняються, нагинаються, струшують декілька разів долонями. Хай руки відпочивають. А потім – знову за роботу.